Велике значення на даному етапі розвитку багатьох країн має Кіотський протокол. Україною цей договір було підписано у 1999 році.
          Основна ціль Кіотського договору – стабілізація концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, який би відвернув шкідливе антропогенне втручання до системи клімату.
          Суть протоколу зводиться до того, що країни демонструють своє бажання приєднатися до загальних зусиль по зменшенню викидів парникових газів.
          Україна, як і інші країни з перехідними економіками, має унікальну можливість отримати вигоди від торгівлі квотами на викиди СО₂ в атмосферу.
          Головним чинником стимулювання розвитку відновлюваної енергетики в країнах Євросоюзу є програма під назвою «White paper» та ряд прийнятих Директив ЄС щодо:

На прикладі Польщі та інших країн Європи розглянемо впровадження енергозберіаючих технологій.
Польща:
- у Польщі загальна ситуація з енергозбереження значно краща, ніж в Україні, і далі покращується;
- заходи з енергозбереження почали розробляти і впроваджувати досить давно (з 1991 року), а в Україні цей процес знаходиться на стадії становлення;
- досить тривалий час у значних обсягах використовується енергія, отримана за рахунок альтернативних джерел, її частка постійно зростає;
- членство у Євросоюзі зобов’язує Польщу дотримуватись загальних вимог законодавства ЄС, серед яких є вимоги щодо зменшення шкідливого впливу на навколишнє середовище і збільшення частки виробництва енергії за рахунок альтернативних джерел, що стимулює впровадження енергозберігаючих технологій та проведення інших заходів;
- діє гнучка система податкових пільг при отриманні кредиту з метою проведення заходів з енергозбереження;
- функціонує розгорнута система кредиторів, які готові надавати довгострокові позики для проведення масштабних заходів з енергозбереження;
- порівняно з Україною добре вирішена проблема з проведенням енергоаудиту – це комплексне обстеження, що проводиться з метою визначення структури та ефективності енергетичних витрат, пошуку найбільш енерговитратних вузлів. Суб’єкти, що його проводять не потребують спеціальних дозволів, вони несуть відповідальність лише згідно умов договору. Це дає можливість уникнути бюрократичної тяганини, монополізації сфери, підвищити якість послуг за рахунок конкуренції, зменшити ціну послуги;
- законодавство Польщі у сфері енергозбереження гармонізовано з законодавством ЄС. Відсутні колізії між загальнодержавними та локальними нормативно-правовими актами, що дає можливість без ускладнень проводити загальнодержавні заходи;
- розробка різноманітних програм та планів з енергозбереження проводиться поетапно. Кожен орган державної влади (у вертикальному розрізі) розробляє свою частину певного документу, що дає можливість якнайкраще пристосувати кожну програму до конкретної невеликої території або адміністративно-територіальної одиниці.
- існування спеціальних комунальних фондів, кошти до яких акумулюються за рахунок зборів з громадян, дає можливість проводити поточні ремонти спрямовані на енергозбереження, та впроваджувати недорогі енергозберігаючі технології для покращення якості опалення житла громадян.
Німеччина:
За рахунок відновлюваних джерел енергії зараз виробляється більше енергії, ніж за рахунок атомної енергетики, частка якої в загальному енергоспоживанні країни впро­довж декількох років становила дещо менше 6%. Водночас в 2005 році кількість енергії, виробленої з вітру, сонця, води, біомаси й тепла Землі, склала 6,8% від загальної кількості спожитої електроенергії, тепла й палива. Складова виробництва електроенергії країни сьогодні виглядає так: атомна енергетика — 17,1%, відновлювана енергетика – 21%.
Швеція:
Сьогодні є першою в світі країною, економіка якої буде звільнена від нафти. У кінці 2005 року Уряд Швеції встановив 15-річний термін для переходу на відновлювану енергетику, а саме використання біопалива місцевого походження без подальшого розвитку атомної енергетики.
Крім цілей, поставлених Євросоюзом, майже кожна країна, що входить до ЄС, прийняла своє окреме законодавство щодо розвитку ВДЕ:
• у Німеччині в 2004 році прийнято «Акт про відновлювану енергетику», згідно з яким енергопостачальні компанії зобов’язані купувати електроенергію, виробле­ну з ВДЕ, за встановленим тарифом. Окрім цього на кожний вид ВДЕ встановле­но окремий тариф, який є стимулюючим для розвитку цієї галузі;
• згідно з новим законом про зелену енергетику в Італії, замість субсидій на ку­півлю обладнання, фінансова підтримка буде базуватися на кількості виробленої електроенергії;
• Уряд Великої Британії подовжив термін дії Зобов’язань з відновлюваної енерге­тики ще на п’ять років, а також збільшив частку електроенергії, яку необхідно ви­робити з відновлюваних джерел енергії. У результаті до 2015 року постачальники електроенергії повинні будуть генерувати за рахунок ВДЕ 15,4% від загального обсягу виробленої електроенергії в країні.
Офіційна статистика країн Євросоюзу переконливо доводить суттєві зміни в енергетичному секторі, що відбулися лише за останні 4-5 років. У наведених нижче таблицях розглянуто виробництво електроенергії в трьох ядерних країнах ЄС. Ці дані відображають реальну картину прагнення Євросоюзу щодо досягнення поставленої мети – розвитку відновлюваної енергетики та енергозбереження за рахунок скорочен­ня атомної енергетики.
Таблиця 1.
Виробництво електричної енергії у Франції 

Таблиця 2.
Виробництво електричної енергії в Німеччині

в тому числі гідроенергетика – 6,5%
Таблиця 3.
Виробництво електричної енергії в Іспанії

в тому числі вітроенергетика — 11,71%